Кожен день виглядає однаково? Ваша робота нудна або не приносить задоволення? Ви проводите більше часу за моніторами ґаджетів, ніж з реальними людьми? Ви втрачаєте свою креативність? А як щодо сексуального потягу?
Якщо ви відповіли "так" на декілька питань, ви можете страждати від втоми, спричиненої вашим способом життя.
Досвід втоми від способу життя, який з’явився внаслідок пандемії коронавірусу, широко визнаний. Це явище є більш повсякденним і менш дослідженим, ніж довгий ковід, або тривале захворювання на коронавірус, симптоми якого переважно фізичні.
Феномен втоми від способу життя вперше був названий американським психотерапевтом і письменником Шоном Гровером у журналі Psychology Today. Гровер написав, що монотонний спосіб життя, який залишився після пандемії, забирає енергію, що може ускладнити переживання днів, а досягати почуттів радості та захоплення стає важче.
Психотерапевтка і дипломована психологиня Ніна Ріта з Гельсінкі, визнає, що багато хто страждає від втоми та апатії, спричиненої способом життя, які непомітно стали частиною життя людей за останні роки.
Зрозуміло, що наша реакція – залишитися вдома з диваном, інтернетом і серіалами.
Вона вважає, що ізоляція, пов'язана з коронавірусом, була настільки тривалою, що ми можливо навіть не пам'ятаємо, яким було наше звичайне повсякденне життя, "стара норма", перед пандемією. Минуле десятиліття було складним і з інших причин, адже за коронавірусом послідували війни в Україні та Газі, а також енергетична криза. Ріта каже, що люди витримують надзвичайні ситуації, якщо знають, що вони колись закінчаться.
– Тепер суспільна атмосфера така, що цьому періоду невизначеності не видно кінця. Зрозуміло, що наша реакція – залишитися вдома з диваном, інтернетом і серіалами, – каже Ріта.
Людям потрібне натхнення
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) припинила класифікувати коронавірус як міжнародну загрозу для здоров'я минулої весни. Проте спосіб життя багатьох досі близький до надзвичайних умов: соціальні контакти мінімальні, а коло життя вузьке. Витрати та виїзди ретельно обмірковуються.
Старша психотерапевтка Санна Сінкко з психотерапевтичного центру Сілмукке вважає, що справа не лише у вихованні почуття базової безпеки, а й у звичці.
– Коли ми звикли жити довго без багатьох речей, їх повернення може бути важким, і це потрібно робити свідомо, – каже Сінкко.
Вона нагадує, що хоча деякі люди кажуть, що вони насолоджуються спокійнішим життям у період коронавірусу, ізоляція мало кому корисна в довгостроковій перспективі. Звичайно, більшість людей потребує усамітнення. Однак, варто запитати себе, коли відсторонення є шкідливим?
Ще одне питання, яке вона хотіла б, аби люди поставили собі: Чи справді я задоволений однаковими днями, що повторюються і зливаються в єдине ціле?
– Звісно, когось це влаштовує. Дехто може думати так, оскільки відчуває, що йому легше пристосуватися та бути задоволеним, – резюмує Сінкко.
За словами психотерапевтки Ніни Ріти, занадто одноманітні дні заважають виникненню нового життєвого досвіду. Життя може стати пласким без захоплюючих моментів. Таке з часом призводить до нудьги. Людина потребує захоплення, щоб підтримувати внутрішню живість.
– Неприємно спостерігати, як сірий потік життя пливе течією. Можна було б зупинитися і подумати, від чого я відмовляюся, чи, можливо, щось не так, якщо нічого не хочеться та присутнє відчуття одноманітності, – каже Ріта.
Початок – найважчий етап змін
Втома від способу життя не є офіційним діагнозом, як депресія, яку рідко можна вилікувати без професійної допомоги. Психотерапевти кажуть, що зняти втому від життя можна, якщо замислитися над тим, чим і як ви наповнюєте свій день.
– Якщо зі зміною способу життя самопочуття не змінюється, варто це з’ясувати, – резюмує Ріта.
На думку Ніни Ріти, тривога, що виникає через дискомфорт, є хорошим відчуттям, тому що свідчить, що так продовжуватися не може. Ось чому корисно зупинитися і провести інтервенцію з собою. Люди, які страждають від втоми від способу життя, можуть подумати про те, що вони можуть зробити, щоб покращити свою ситуацію. За словами Ріти, не варто намагатися змінити все і одразу.
– Якщо робити щодня хоча б 15 хвилин те, що хочеться робити, то за рік це складе величезну кількість часу, – заохочує психотерапевтка.
На моїх сеансах часто стає зрозуміло, скільки часу ми проводимо в соціальних мережах.
Санна Сінкко нагадує, що повсякденне життя іноді може бути нудним, але якщо воно лише таке, час вжити заходів для виправлення ситуації.
– Багато хто живе таким чином, що під час відпустки можна розслабитися і робити щось, хоча більшу частину життя становить буденність. Це тут і зараз. Якщо ми не можемо знайти в повсякденності те, що нас захоплює, життя залишається блідим, – каже Сінкко.
Втомлену людину складно спонукати змінитися, тому що втомленими ми легко приймаємо рішення, випереджаючи швидку гонитву за насолодою: падаємо на диван, хапаємося за телефон, тиснемо на пульт та переїдаємо.
Сінкко сподівається, що ми витрачатимемо стільки ж часу та енергії на пошуки чогось нового, як на перегляд наших телефонів.
– На моїх сеансах часто стає помітно, скільки часу ми проводимо в соцмережах. Це просто змушує вас почуватися погано. Це марна трата енергії.
Психотерапевти знають, що початок – найскладніший етап змін. Зовнішнього стійкого рішення не існує. Якби воно було, світ був би іншим. Справжня зміна завжди починається з власної відповідальності.
– Ніщо не вилікується, якщо сидіти на дивані, максимум – застуда, – підсумовує Сінкко.
Цей текст було перекладено з фінськомовних новин та відредаговано.